Зміна клімату: як нагодувати людство не знищивши довкілля?


20 вересня в 150 країнах світу тисячі людей виходять на вулиці аби вимагати від політиків дій для досягнення цілей сталого розвитку ООН та Паризької угоди. Окрім участі у марші, пропонуємо ознайомитися із оглядом аналітичного звіту Міжурядової панелі з питань зміни клімату (IPCC), який намагається відповісти на питання “Як нагодувати все людство, не ставлячи під загрозу існування майбутніх поколінь?”.

 

Викладені у документі рекомендації відповідають веденню господарства на основі принципів сталого розвитку та ґрунтуються на аналізі статистики сільськогосподарського виробництва та використання земельних ресурсів. ГО “Центр перспективних ініціатив та досліджень” підготував резюме цього документу та виокремив деякі рекомендації як для державних органів, так і для громадських організацій. 

 

Чи насправді все дуже погано? 

 

Із зростанням населення людство потребує все більше продуктів харчування. Останнє століття характеризується швидкими темпами урбанізації, концентрацією населення на певних територіях та інтенсифікацією міжнародної торгівлі — ці та інші фактори призводять до більш інтенсивного використання родючих земель. 

 

Станом на сьогодні вже ¼ поверхні Землі, придатної для ведення сільського господарства, використовується в агропромислових цілях. Внаслідок інтенсивного агровиробництва пришвидшується деградація родючих земель. Це призводить до освоєння та ще більш інтенсивного використання родючого пласту нових угідь, а сільськогосподарські підприємства використовують більше прісної води (до 70% від загального обсягу споживання). Спостерігається пряма кореляція між зростанням продовольчих потреб людства та деградацією земель. 

Процеси опустелювання, зменшення рівня продуктивності ґрунтів, аномально високі температури — всі ці процеси взаємопов’язані та вимагають глобального перегляду принципів поводження людини з природними ресурсами.

 

Наразі ⅔ поверхні Землі зазнають безпосереднього впливу діяльності людини (агровиробництво, інфраструктура, промисловість тощо), внаслідок чого ¼ поверхні знаходиться під прямою загрозою деградації. 

 

Як наслідок, зменшується здатність ґрунтів до акумуляції СО2, тоді як викиди парникових газів в атмосферу збільшуються. Зростання температурних показників, а також кількості випадків інших екстремальних погодних умов негативно відображається на природних циклах та призводить до втрати природними комплексами свого екологічного балансу. Масштабні безпрецедентні лісові пожежі цього року на всіх континентах — лише один із наслідків таких процесів.

 

Інфраструктура багатьох густонаселених країн світу не готова до екстремальних природних умов. Масштабні повені, дим від лісових пожеж, продовольчі кризи та інші катастрофи з прямими наслідками для здоров’я людини все частіше змушуватимуть людей шукати майбутнього у регіонах з порівняно стабільними кліматичними умовами. Крім зростання соціально-економічної нестабільності, масова міграція призведе до додаткового навантаження місцевих екосистем та лише прискорить процеси дестабілізації екологічних умов. Швидке та неконтрольоване зростання населення призведе до труднощів із задоволенням базових потреб в житлі та харчуванні, необхідності додаткових витрат на вирішення цих проблем. 

 

Наведемо лише декілька загрозливих тенденцій:

 

  1. Зсуви кліматичних зон та пов’язана з цим зміна культур, що вирощуються на сільськогосподарських угіддях, створюють додаткове навантаження на родючий пласт ґрунтів.

Зміни кліматичних зон України: порівняльна карта останніх років

 

Значні температурні перепади та невластиві відповідним територіям екстремальні погодні умови (тривалі періоди посухи, аномальна спека, пізні заморозки навесні та ін.) ведуть до суттєвого скорочення врожаїв та підвищення цін на продукцію агропромисловості. За таких умов рентабельним стає вирощування стійких до температурних перепадів монокультур, що негативно позначиться на здоров’ї населення через зменшення спектру отриманих від продуктів харчування поживних речовин.

 

Від 18 до 43% випадків значної різниці в обсягах врожаїв зернових культур (озима пшениця, соя, кукурудза та рис) вчені пояснюють впливом температурних умов та показників опадів. Глобальні втрати врожаю пшениці внаслідок кліматичних змін вчені оцінюють в 4-6% на кожний градус підвищення середньорічної температури.

Особливо чутливими до змін клімату будуть сільськогосподарські культури, що вирощуються на посушливих землях (Африка, Середня Азія, Північна Америка, Середземномор’я) — показники врожайності орієнтовно впадуть на 11-31% (дані відрізняються для різних культур у різних регіонах). Такі тенденції призведуть до зростання цін на рис на 31% та на кукурудзу на 100% у 2050-му році. 

Проте якщо розглянути тільки території, де посухи та надзвичайно високі температурні умови матимуть тенденцію до зростання (що має пряме відношення до України), то втрати врожаїв традиційних культур (передусім пшениці та кукурудзи) можуть зрости в два і більше рази порівняно із середньостатистичним глобальним рівнем. 

 

Константне підвищення середньорічної глобальної температури та температури поверхні Землі

 

Вчені прогнозують, що суттєве підвищення температурних показників охопить від 50 до 80% суходолу Землі, а тривалість періодів екстремально високих температур на кінець сторіччя може зрости до 60 днів поспіль. 

 

  • Підвищені темпи опустелювання, інтенсифікація впливу вітрів на процеси ерозії, посухи, лісові та польові пожежі, втрата біорізноманіття, порушення сталого перебігу природних процесів.

 

За останні два десятиліття кількість людей, що проживають на пустельних та напівпустельних територіях, зросла на 500 млн та наразі дорівнює приблизно 3 млрд. Все більше сільськогосподарських угідь демонструють показники зниження продуктивності та обсяги втраченого врожаю. Використання штучних добрив для підтримки продуктивності на рентабельному рівні лише продовжує порушувати природний баланс та перебіг процесів у родючих шарах ґрунту і негативно впливає на якість та об’єми підземних вод. 

 

Ці фактори у взаємодії з підвищенням температур призводять до того, що характерні для цих територій рослини та тварини відступають під натиском інвазивних видів та все більш суворих умов існування. Втрачається різноманіття, а, отже, порушується і перебіг природних процесів, викликаючи все більш динамічні зміни навколишнього середовища та все частіші екстремальні погодні умови (надзвичайно високі температури, сильні вітри, лісові пожежі та, як наслідок, опустелювання та втрату показників продуктивності). 

 

Лісові пожежі, що особливо почастішали останнім часом, знищують вегетативний пласт, прискорюють процеси ерозії, позбавляючи ґрунт родючих шарів, та унеможливлюють існування живих істот на територіях, що постраждали від пожежі.

 

Таким чином, головними антропогенними чинниками процесів опустелювання є  інтенсифікація сільського господарства і збільшення посівних площ, нестале (unsustainable) управління земельними угіддями, пришвидшена урбанізація та розбудова інфраструктури, тиск на продуктивні землі внаслідок неконтрольованого зростання населення та нерівномірного розподілу доходів. Вирубування лісових масивів заради додаткових посівних площ та діяльність видобувної галузі також є безпосередніми факторами впливу на темпи опустелювання.

 

На карті чітко видно, як процеси опустелювання загрожують півдню України вже сьогодні

 

Звичайно ж, що мають місце і процеси зворотного впливу опустелювання на темпи зміну клімату — вже згадана ерозія, зменшення об’ємів поверхневих та підземних вод, зменшення об’ємів виробленого рослинами кисню та поглиненого ними діоксиду вуглецю.

 

З огляду на те, що зміна клімату першочергово вдарить по сухим та напів-посушливим територіям, в Україні це може призвести до суттєвого зменшення об’ємів врожаїв. Зважаючи на те, що територія України за показником розораності займає одне з найперших місць у світі, дефіцит родючих земель доведеться покривати або ж за рахунок лісових масивів, або ж шляхом закупівель продуктів харчування та сировини з-за кордону.

Схема взаємодії процесів зміни клімату та опустелювання

 

Через фізіологічний стрес, пов’язаний з надто високими температурами на територіях, яким загрожує опустелювання, тварини дають менше молока, м’яса та яєць. Рослинні види ще більш чутливі до процесів опустелювання — їх кількість у посушливих землях внаслідок занадто швидких змін клімату зменшилась у рази.

 

Окремо варто продемонструвати (на графіку нижче) наскільки сильно впливають процеси опустелювання дезертифікації на стан прогресу виконання цілей сталого розвитку.

Екстремальні погодні умови, включаючи піщані бурі, негативно відображаються і на енергетичній інфраструктурі, особливо на ефективності сонячних та вітрових електростанцій. Сонячні панелі лише за годину піщаної бурі втрачають свій рівень продуктивності на 70-80%. 

 

Транспортна інфраструктура (автостради, залізниця) втрачає свою пропускну здатність внаслідок пісчаних штормів та високих температур, що призводить до перебоїв у постачанні товарів та додаткових необхідних витратах.

 

  • Збільшення викидів обсягів парникових газів внаслідок зросту агропромислового сектору

 

Агросектор з кожним роком виробляє все більше парникових газів, зважаючи на зростання попиту на агропромислову продукцію у зв’язку з константним збільшенням кількості населення Землі. Технологічний прогрес дозволив досягти відносно менших показників викидів на одну одиницю худоби, проте в абсолютних числах спостерігається тенденція до тривалого і ще більш динамічного зростання. На 2016-й рік об’єми вироблених сільськогосподарським сектором парникових газів оцінювались в 14,8+-3,4 гігатонн еквіваленту СО2 на рік, формуючи таким чином чверть від загального об’єму парникових газів антропогенного походження.

  1. Зміни лісового покриву

 

З 1990 по 2016 рік втрачено 1,3 млн. квадратних кілометрів лісового покрову, щo перевищує площу Південно-Африканської Республіки. Водночас, зменшення темпів дефорестації (вирубка лісів) та виважена політика відновлення лісового покриву на глобальному рівні може бути одним з найбільш дієвих позитивних чинників впливу на темпи кліматичних змін, за рахунок якої можна досягти позначки в 10 гігатонн еквіваленту СО2, які щорічно поглинатимуться деревами. Окрім того, збільшення лісового покриву може суттєво знизити темпи опустелювання та шкоди, завданої ерозією, сильними вітрами та екстремальними погодними умовами, що лише збільшить стабільність перебігу природних процесів у верхніх шарах ґрунтів на сільськогосподарських угіддях. 

 

Що потрібно зробити? 

 

Масштабні виклики вимагають колективної взаємодії як на міжнародному, так і національному рівні із залученням широкого кола учасників — урядів, громадських організацій, бізнес-структур, експертних кіл тощо. Потрібна нова якість планування та імплементації державної політики в сферах, дотичних до тематики навколишнього середовища — тобто фактично всіх сферах людської діяльності. Ґрунтуючись на принципах сталого розвитку, така політика має поділятися на таку, що спрямована на адаптацію до змін та на дії, що мають на меті зменшення впливу людини на зміни клімату. 

Експерти IPCC рекомендують формувати політику через діалог з громадськістю та забезпечити якісний аналіз статистичних даних та належне прогнозування, враховувати місцеві умови та наявні місцеві ресурси, здійснити ретельний розрахунок усіх додаткових непрямих витрат, що можуть проявлятися після впровадження нових механізмів, а також орієнтуватися на заходи, що не потребуватимуть введення в обіг нових земель. 

 

Серед рекомендацій звіту за окремим напрямами варто навести наступні:

 

Стала агро- та лісопромислова діяльність

 

  • розробка та імплементація програм, що забезпечують ефективне використання наявних земельних та лісових ресурсів із гарантією їх повного відтворення у коротко- та середньостроковий термін;
  • заходи з відновлення деградованих земель шляхом висадження рослин, стійких до росту в умовах обмеженого доступу до води;
  • раціональне використання водних ресурсів в сільському господарстві, зокрема, застосування мікро-іригації.

 

Покращене управління сільськогосподарськими угіддями та лісогосподарськими землями

 

  • контроль за таким використанням угідь та земель, яке не ставило б під питання подальшу можливість ведення господарства на відповідних землях; 
  • контроль за використанням неорганічних добрив;
  • регулярні проби верхнів шарів ґрунтів на предмет наявності важких металів та шкідливих для рослинного та/або тваринного світу органічних сполук.

 

Стале управління земельними ресурсами з екологічним та соціально-економічним акцентом

 

  • просвітницька робота, збільшення рівня обізнаності населення щодо сталих агропромислових практик та відповідального використання наявних сільськогосподарських угідь;
  • вчасне попередження населення щодо наслідків інтенсифікації агропромислової діяльності на певній території, повний контроль за перебігом природних процесів та показників вмісту потенційно шкідливих речовин у ґрунтах, залучення населення до контролюючих механізмів;
  • удосконалення комунікативно-інформативних каналів з кінцевим споживачем щодо наслідків агропромислових практик та шляхів зменшення впливу на навколишнє середовище із збереженими темпами показників урожайності;
  • використання у сільськогосподарському секторі місцевих практик переробки залишків виробництва;
  • інтенсифікація залучення інженерного досвіду до агропромисловості задля більш ефективного вироблення стратегій рішень у випадку екстремальних погодних умов (високі температури, сильні вітри) та спонтанних природних катастрофічних явищ (зсуви, лісові пожежі тощо).

 

Консервація екосистем та біорізноманіття

 

  • створення заказників та заповідних зон, в межах яких як рослинний, так і тваринний світи матимуть змогу відтворювати свою популяцію без антропогенних перешкод та таким чином забезпечувати баланс наявних екосистем.

 

Діяльність з рекультивації земель

 

  • аналіз наявних земельних ресурсів, що знаходяться в процесі деградації або є повністю непридатними для ведення господарства,
  • розробка і реалізація програм з відновлення продукуючих можливостей таких земель.
  • розумне інвестування в програми відтворення продуктивності деградуючих земель (1 доллар інвестицій за 30 років сумарно може принести 3-6 доларів прибутку);
  • Зменшення інтенсивності механічної обробки сільськогосподарських угідь з метою запобігання процесів ерозії продуктивного шару грунтів;
  • Збільшення органічної матерії в ґрунтах.

 

Зменшення показників невжитої їжі та інших ресурсів

 

  • проведення інформаційних кампаній серед населення на предмет відповідального ставлення до наявних харчових та/або природних ресурсів,
  • розробка та забезпечення діяльності санкційного механізму у разі порушення відповідного законодавства, повторне включення харчових побутових відходів у виробничий процес.

 

Зміни харчових звичок населення

 

  • інформаційна кампанія серед населення на предмет здорового способу життя, споживання місцевих продуктів без використання штучних та шкідливих для організму людини добрив, збалансована дієта зі значною кількістю рослинної їжі, поступове зменшення кількості м’ясних продуктів у щоденному раціоні.
  • Зменшення показників генерування побутового та промислового сміття: розробка програм поводження з відходами (як на місцевому, так і на загальнонаціональному рівнях), створення інфраструктури збору та переробки побутового та промислового сміття, 
  • проведення інформаційних кампаній серед населення на предмет відповідального поводження з побутовими відходами, 
  • створення економічних стимулів та відповідної інфраструктури для підвищення рентабельності діяльності з переробки ресурсів, 
  • ефективне управління процесами поводження з відходами.

 

Збільшення обсягів енергії, виробленої на сонячних та вітрових тепло-/електростанціях

 

  • забезпечення створення інституційних умов та спрощення процедур для встановлення приватними домогосподарствами власних джерел тепло-/електроенергії та тепла, що виробляють кінцевий продукт за рахунок енергії сонця та/або вітру (в українських умовах особливо перспективним є їх встановлення в посушливих регіонах з високими середньорічними температурами та вітровим потенціалом).

 

Виважена регуляторна політика та відповідальне стратегічне планування

 

  • крос-секторальний підхід до планування політики із урахуванням діяльності на основі принципів сталого розвитку у всіх сферах життєдіяльності людини.

 

Заходи з підвищення рівня лісистості території

 

  • заходи з відновлення лісистості території (висадження лісових масивів на територіях, що постраждали від масового вирубування лісів та/або від природних катастроф;
  • висадження нових лісових масивів на землях, яким загрожує опустелювання (детально прорахована політика з висадження дерев на землях, на яких неможливо вести рентабельне сільске господарство внаслідок швидких темпів деградації земель внаслідок антропогенних чинників);
  • зональне та просторове планування — виважене планування відведення територій для нових лісових масивів задля унеможливлення інтенсифікації конкуренції за земельні площі, науковий підхід до відбору видів дерев, які вже є характерними для відповідної території та своїм поширенням не загрожуватимуть перебігу природних процесів;
  • вироблення стратегій завчасного попередження лісових пожеж, включаючи заходи з організації контрольованих пожеж з метою обмеження об’ємів потенційної шкоди, завданої природними катастрофами та/або людською діяльністю;
  • включення заходів з відновлення лісистості та висадження нових лісових масивів в ході розробки стратегій ведення водного господарства та програм очищення водних ресурсів.

 

Заходи з планування використання біоенергетичного потенціалу

 

  • Обережне планування використання залишків сільськогосподарської продукції для отримання електричної та/або теплової енергії через загрозу швидкої деградації земель, зниження рівня їх продуктивності, завеликого тиску на водні ресурси та неконтрольованого використання штучних добрив;
  • необхідність урахування важливості ролі залишків сільськогосподарської продукції для підтримки перебігу природних процесів;
  • виважене планування відведення земельних ресурсів під вирощування енергетичних монокультур, необхідність урахування факторів конкуренції за сільськогосподарські угіддя в процесі планування енергетичної та харчової політики;
  • необхідність відведення під енергетичні рослини першочергово земель та угідь, яким загрожує опустелювання або ж які вже вважаються деградованими;
  • зменшення використання викопних видів палива та штучних добрив в процесі вирощування енергетичних культур;
  • рекомендація вирощування таких біоенергетичних рослин, які є стійкими до екстремальних погодних умов (тривалі періоди високої температури, мала кількість опадів, малі об’єми підземних вод тощо).

Залишки сільськогосподарської продукції є цінним матеріалом для відновлення продуктивної здатності земель. Наявні у залишках органічні речовини збагачують грунт та створюють передумови для сталого ведення господарства на відповідних землях у майбутньому та не ставлять під питання об’єми врожаїв протягом наступних сезонівЗагалом у звіті прослідковується обережне ставлення до можливості застосування біоенергетичних ресурсів в економічній системі. З одного боку, використання залишків агропромислової продукції в енергетичному секторі лише наблизить людство до відмови від викопних видів палива, з іншого ж, за неконтрольованого ринку біоенергетичних ресурсів виникає загроза значного підвищення цін на продукти харчування та пов’язані з цим виклики у сфері охорони здоров’я, міграції та безпеки.

 

Яким є оптимальний шлях впровадження перерахованих заходів? В українських реаліях найбільш оптимальною видається розробка пілотних проектів на рівні ОТГ, їх аналіз та корегування. На основі пілотів мають вироблятися стратегічні програми відповідального поводження з наявними ресурсами. 

 

Є три принципи, які сприятимуть ефективності таких проектів:

 

  1. Всебічна комунікація як із представниками державної влади та органів місцевого самоврядування, так і з науковим середовищем та громадськими організаціями – є умовою ефективності таких заходів.
  2. Вивчення безпосереднього досвіду вітчизняних та зарубіжних колег у відповідних сферах. 
  3. Аналіз існуючого спектр санкцій, що мають бути застосовані у разі порушення приписів законодавства та виокремлення потенційних факторів ризику, які поставили б під питання ефективність прямої взаємодії з місцевим населенням та підприємницьким сектором. 

 

Ці амбітні проекти неможливо рухати без активної участі широких верств населення, які у демократичних країнах здатні здійснювати тиск на політичні та економічні еліти, що мають безпосередній вплив на розподіл ресурсів та організації амбітних цілей пом’якшення наслідків глобальної зміни клімату. Тому, окрім аналітики та звітів усім нам слід долучитися до “Маршів за клімат” – в якій точці планети ми б не знаходилися.

Дата публікації: 19.09.2019