Трансформація кліматичної відповідальності


Нещодавній висновок Конституційного суду Німеччини вперше апелював до поняття “справедливість між поколіннями” під час розгляду питань, пов’язаних із захистом навколишнього середовища. Таким чином був створений важливий прецедент у площині екологічної та кліматичної політики. Згідно висновку суду, уряд ФРН має оновити свої кліматичні цілі, порівну розподіливши відповідальність між поколіннями. Про ґенезу поняття “екологічна відповідальність” та про його релевантність для перегляду ставлення до навколишнього середовища — у нашому матеріалі.

 

Трансформація кліматичної відповідальності

 

Справа захисту навколишнього середовища переходить з вулиць у зали судових засідань

Джерело: https://twitter.com/fff_hamburg/status/1230870168789831681 

 

Громадський контроль

Головна подія останніх років у площині глобальної кліматичної політики — підписання Паризької угоди 2015-го року, за якою країни домовились значно активізувати свою діяльність у сфері захисту навколишнього середовища. Національні уряди вже не піддають сумніву очевидні зміни клімату і мали б розробляти амбітні програми сталого перетворення. Проте яким чином ефективно здійснювати громадський контроль за плануванням та безпосереднім виконанням подібних стратегічних програм? Які інструменти дійсно можуть змусити національні уряди діяти проактивно, якщо наднаціональні інституції не мають достатньо авторитету та повноважень, а прямий вплив на владу можливий хіба що в умовах нечастих загальнонаціональних виборів? Як можна притягнути до відповідальності політичних акторів за недостатньо повне виконання взятих на себе обов’язків у сфері кліматичної політики та в царині захисту навколишнього середовища? Інституціоналізація механізмів громадського впливу на національні уряди у сфері кліматичної політики стала є актуальною як ніколи.

Відповіді на ці питання знайшлись у судовій системі. Суто юридична площина дала можливість громадськості вимагати конкретних дій від національних та регіональних урядів не лише на вуличних демонстраціях, але й у залах судових засідань. Стало можливим притягнення конкретних виконавців урядових програм до відповідальності за занадто пасивну роль у відповідній сфері, а завдяки конкретним судовим прецедентам — створювати фундамент для реалізації прав людини на сприятливе навколишнє середовище. Необхідність же дотримання проголошеного курсу національної кліматичної політики та активізація конкретних напрацювань зі сфери сталого розвитку виступали з цієї перспективи важливою передумовою для захисту прав і свобод людини і громадянина.

 

Трансформація кліматичної відповідальності

 

Від тривалих періодів спеки через забруднення повітря та наслідки злив — зміни клімату особливо відчутні у великих містах

https://112.international/article/climate-change-how-global-warming-threatens-ukraine-28318.html 

 

Стисла історія

Судові розгляди на предмет дотримання прийнятного стану навколишнього середовища не є для суспільства новим явищем. Однією з перших справ, що стосувалась захисту прав людини на чисте середовище, є “Справа Олдреда” (Англія початку 17-го століття) — позов проти надмірно різких запахів з сусіднього домогосподарства. З того часу система поступово трансформувалась, й найбільш впливовими кейсами модерних часів можна вважати низку справ у США 1960-70-х років, внаслідок яких на вищому рівні був ініційований Акт з питань захисту навколишнього середовище (National Environmental Protection Act — NEPA), а промислові підприємства більше не мали можливості безкарно використовувати земельні та водні ресурси для утилізації своїх продуктів виробництва. Інститути оцінки впливу на довкілля почали зароджуватись саме тут, а кліматична політика ставала предметом публічних обговорень все частіше.

 

Колективність як напрям трансформації 

Якщо раніше подібні позови стосувались або приватних конфліктів, або були суто регіональними явищами (позов проти діяльності конкретної корпорації та її впливу на локальне природне середовище), то на сьогодні розгляд справ стосується абсолютно нового транснаціонального рівня.

Нині спостерігається збільшення колективних позовів до урядових акторів від суспільно-політичних рухів та організацій, спрямованих на посилення захисту навколишнього середовища. Такі позови тепер не обмежуються поодинокими порушеннями екологічного законодавства, а виходять на рівень формулювання національної кліматичної політики та відповідності її змісту поставленим цілям.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування у цьому випадку постають у подвійному образі відповідачів — по-перше, як окремих суб’єктів правових відносин, а, по-друге, як представників того самого суспільства, котре й виступає позивачем у відповідній справі. Відповідальність таким чином розкладається на дві очевидні складові — юридичну і політичну. Окремі судові рішення стають як наслідок прецедентною базою для подальших перетворень на суто політичному рівні.

Подібна трансформація є віддзеркаленням усвідомлення суспільно-політичними рухами своєї суб’єктності у сфері політико-правових відносин та усвідомлення необхідності використання не лише дискурсивних, але й конкретних “традиційних” інструментів впливу на політичних акторів шляхом залучення судової системи та опори на суто правові відносини. Суспільно-політичні рухи демонструють новий рівень самоорганізації та застосовують власні інституційні ресурси задля активізації амбітної кліматичної політики як на місцях, так і на глобальному рівні.

 

Введення поняття “екологічної справедливості”?

Можна констатувати, що як мінімум в розвинених країнах екологічна складова при прийнятті рішень набуває тієї ж ваги, що мають чисто юридичні компоненти та економічний контекст. Відбувається трансформація поняття “екологічної справедливості” — з радше абстрактної дефініції до конкретно визначеного формулювання, достатньо повного для того, щоб на його основі виносити відповідні судові рішення. Подібна практика все інтенсивніше інтегрується в сферу судочинства та стає однією з головних передумов виходу на авансцену еколого-кліматичних тем в публічний простір.

 

Засідання Конституційного суду Німеччини

 

Засідання Конституційного суду Німеччини

https://www.lpb-bw.de/bundesverfassungsgericht 

 

Саме нещодавній висновок Конституційного суду Німеччини щодо необхідності урахування поняття “міжгенераційної справедливості” в процесі довгострокового планування політики урізання емісій СО2 набув особливого розголосу. За висновком суддів, деякі наявні у законі про захист клімату формулювання перекладають тягар відповідальності на прийдешні покоління, що суперечить основам конституційного ладу. Таким чином, політикам необхідно буде переформулювати та детально прописати шлях Німеччини до кліматичної нейтральності не лише до 2030-го, а до 2050-го року, і зробити це не через 4 роки, а вже наприкінці наступного.

Якщо раніше як мінімум в загальному дискурсі при розгляді конфліктів першочергово враховувалась економічна складова, то тепер, поруч із прописаними законом процедурами на кшталт СЕО чи ОВД, робиться акцент і на тих наслідках людської діяльності, які мають безпосередній вплив на стан навколишнього середовища. Завдяки самій присутності подібних законодавчих механізмів тема захисту навколишнього середовища вже не займає таке маргінальне місце у порівнянні з нещодавнім минулим. А в фокус уваги екологічних громадських організацій потрапляє таким чином не лише безпосередня діяльність окремих персон, організацій чи підприємств, але й стратегічні програми, концепції розвитку, весь спектр документів планування та ін. Сама природа набуває у такій системі власної суб’єктності (див. відомий приклад річки у Новій Зеландії або ж нещодавній схожий канадський кейс) та не вважається більше лише інструментом для досягнення людиною своїх цілей / інструментом для задоволення виключно людських потреб.

 

Перспективи для України

Питання реалізації прав і свобод населення в сфері відповідального поводження з навколишнім середовищем в Україні ще тільки набирають ваги. Екологічна та кліматична політика на державному рівні має значний потенціал зростання, а громадські організації відповідного спрямування вже декілька років роблять свій внесок до підвищення рівня екологічної свідомості громадян.

Викликом в українських реаліях є значний вплив окремих промислових та фінансових груп, для яких значно більш вигідною є гра за старими правилами гри — без всебічних модернізацій виробництва, без урахування впливу виробничого процесу на навколишнє середовище, без оцінки впливу на життя та здоров’я окремих громадян. Значний рівень непрозорості окремих рішень на національному рівні лише зайвий раз підтверджує присутність цього впливу.

У таких умовах незалежна судова влада стає чи не головним чинником як дотримання екологічних норм, так і гарантом виконання обов’язків України на зовнішній арені кліматичної політики. Створення ж механізмів для забезпечення прозорості судової гілки влади в котрий раз стає нагальним завданням уряду. Рівень усвідомлення громадянами своїх екологічних прав, що лише збільшується з роками, підсилюється продовженням активної діяльності громадських організацій. Притягнення органів державної влади до відповідальності за невиконання зобов’язань України у сфері кліматичної політики (або ж за перешкоджання діяльності з виконання таких зобов’язань) є лише питанням часу. До того ж моменту в руках громадськості знаходяться й інші інструменти контролю та моніторингу діяльності держави та місцевого самоврядування, що з кожним роком лише збільшують питому вагу тематики кліматичної політики в публічному дискурсі.

 

Чи стане питання захисту клімату в Україні питанням справедливості?

 

Чи стане питання захисту клімату в Україні питанням справедливості?

https://www.eurointegration.com.ua/articles/2021/02/1/7119166/ 

Дата публікації: 12.07.2021