На шляху до цифрового суспільства: як Україні не втратити час


Розвиток цифрових технологій змінює сучасний світ і відносини у ньому. Торгівля, обмін інформацією і звичайні людські контакти все більше переносяться в цифровий вимір, розмиваючи кордони між державами та втілюючи в реальність ідею створення цифрового суспільства і глобальної цифрової економіки.

 

На останньому Саміті G20 в м. Осака (Японія) світові лідери обговорювали питання цифровізації і визначили такі пріоритети

    • розвиток інновацій в цілях цифрової економіки; 
    • розвиток суспільства 5.0., орієнтованого на людину; 
    • максимальна реалізація потенціалу технологій штучного інтелекту і підвищення суспільної довіри до таких технологій; 
    • забезпечення вільного потоку даних і одночасне вирішення проблем, пов’язаних з інформаційною безпекою та захистом прав інтелектуальної власності;
    • подолання цифрового розриву і сприяння цифровізації мікро-, малих та середніх підприємств; 
    • розвиток розумних міст. 

 

Цифровізація також розглядається як важливий елемент сталого розвитку. На початку 2019 р. Світовий Економічний Форум оприлюднив дослідження, що 84% «технологій інтернету речей» (IoT) можуть сприяти досягненню Глобальних Цілей Сталого Розвитку ООН. В рамках дослідження експерти проаналізували 643 технології.

 

Розвиток цифрових технологій позитивно впливає як на систему державного управління, забезпечуючи більшу прозорість влади та ефективніше електронне урядування, так і на економічне зростання — розширення ринків, зокрема середовища електронної комерції, розвиток конкуренції, створення нових умов для розвитку бізнесу, ширші можливості для задоволення інтересів споживачів. Прискорення процесів обміну науковою інформацією дає поштовх інноваціям.

 

Європейський Союз та інші розвинені країни не тільки декларують підтримку розвитку цифрового простору, але й роблять практичні кроки в цьому напрямі. 

 

ЄС спрямовує зусилля на створення до 2025 р. “гігабіт-суспільства” (гігабітний зв’язок для всіх основних соціально-економічних об’єктів, таких як школи, транспортні вузли, постачальники державних послуг та підприємства, які інтенсивно використовують цифрові технології), розгортання безперебійного 5G покриття для всіх міст та головних наземних транспортних шляхів, розширення можливостей безкоштовного доступу громадян до WI-FI,  подальший розвиток конкуренції і захист прав суб’єктів цифрового ринку на основі нового Кодексу електронних комунікацій.

 

Велику увагу Європейський Союз приділяє впровадженню цифрових технологій нового покоління у промисловість, таких як: інтернет речей, хмарні обчислення, великі дані і аналітика даних, робототехніка та 3D друк. Ці технології відкривають нові горизонти для вироблення інноваційних продуктів та послуг.

 

Відповідно до Індексу цифрової економіки і суспільства (DESI) у 2018 р. усі країни ЄС покращили свої цифрові показники. Фінляндія, Швеція, Нідерланди і Данія отримали найвищі позиції в DESI і посіли місця серед лідерів цифровізації на світовому рівні. Після них, позиції у Індексі належать Великобританії, Люксембургу, Ірландії, Естонії та Бельгії. DESI засвідчив, що європейські країни, які поставили амбітні цілі відповідно до Стратегії єдиного цифрового ринку ЄС та поєднали їх з інвестиціями, досягли кращої ефективності за достатньо короткий період часу. 

 

Хоча в DESI показники країн ЄС також порівнюються з 17 країнами, що не входять до ЄС, Україна не належить до їх числа. З іншої сторони, в рамках співпраці Держагентства з питань електронного урядування України та Генерального директорату з інформатизації Єврокомісії, Україна вперше увійшла в огляд Європейської Комісії щодо цифрового врядування «Digital Government Factsheets 2019», ставши четвертою країною, що не входить до ЄС або Європейську асоціацію вільної торгівлі, яку охоплює огляд.

 

2018 рік став переломним в Україні для руху в напряму цифрового суспільства, насамперед завдяки схваленню Кабінетом Міністрів України «Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки», запуску та поширенню 4G. До того ж, вартість мобільного інтернету в Україні є однією з найдоступніших у світі. Прийнятий у минулому році Закон України «Про електронні довірчі послуги» посилює захист і надійність електронних підписів, створює передумови для взаємного визнання українських та європейських сертифікатів відкритих ключів та електронних підписів. У свою чергу, Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» (2018 р.) враховує частину положень Директиви «NIS» (про заходи для високого спільного рівня безпеки мережевих та інформаційних систем) ЄС і має забезпечити захист інтересів суспільства у кіберпросторі. 

 

Запроваджено низку електронних адміністративних послуг для фізичних і юридичних осіб та Єдиний державний портал адміністративних послуг, ведеться робота над Системою електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта». Для розширення надання електронних адміністративних послуг на початку 2019 р. прийнято Концепцію розвитку системи електронних послуг та план заходів для її реалізації на 2019 – 2020 рр.

 

Попри окремі успіхи, Україна все ще недостатньо трансформує можливості сучасних цифрових технологій в економічні і соціальні вигоди:

  • Спостерігається слабкий розвиток конкуренції,
  • досі існують недосконалі і обтяжливі процедури доступу до ринку.
  • Відзначаються випадки непрозорих комерційних практик з боку операторів, зокрема при формуванні тарифів, а також низька якість послуг.
  • Відсутні ефективні механізми захисту прав споживачів. 

 

Застарілість законодавства, насамперед положень Закону України «Про телекомунікації» (2003 р.), стримує розвиток цифрового ринку України. За Угодою про асоціацію з ЄС Україна має законодавчо впровадити європейські принципи регулювання ринку електронних комунікацій. Ще у 2015 р. у Верховній Раді був зареєстрований законопроект «Про електронні комунікації», спрямований на впровадження Директиви ЄС 2002/21 про спільні правові рамки для електронних мереж та послуг. За цей час, попередній склад Парламенту так і не спромігся проголосувати за цей закон. У зв’язку з прийняттям в Європейському Союзі Кодексу електронних комунікацій 2018 р., який удосконалив регулювання ЄС у цій сфері і замінив Директиву 2002/21, серед українських експертів набуває поширення думка щодо необхідності розробки аналогічного кодексу.

 

Підтримуючи ідею прийняття Кодексу електронних комунікацій України, треба розуміти, що кодекс — це складний і комплексний законодавчий акт і лише його розробка потребуватиме щонайменше двох років. А це щонайменше два роки накопичення і поглиблення нерозв’язаних проблем, як в межах ринку електронних комунікацій, так і у пов’язаних сферах суспільного життя, де існує великий потенціал використання цифрових технологій. Зволікання із впровадженням, принаймні, базових європейських норм обумовлює ще більший розрив України порівняно з іншими країнами світу та економічні втрати.

 

Своєчасне прийняття закону про електронні комунікації створило б необхідні правові засади для розвитку сучасної інфраструктури, розвитку конкуренції, прозорості та ефективності регулювання ринку електронних комунікацій, розширення можливостей суб’єктів ринку, сприяння покращенню інвестиційного клімату, посилення захисту прав споживачів.

 

Прийняття закону і розвиток цих механізмів на його основі в жодному разі не стало б на заваді поступовій розробці Кодексу електронних комунікацій України і подальшій інтеграції у його положення. Врешті-решт Європейський Союз також ішов цим шляхом.

Дата публікації: 05.08.2019