Міста як двигуни кліматичної політики


 

Навіть якщо причини змін клімату не знаходять єдиного бачення серед громадськості, беззаперечною є необхідність покращення ситуації з поводженням з навколишнім середовищем у населених пунктах та агломераціях. В таких густонаселених районах навантаження на довкілля  доповнюється діяльністю великих промислових об’єктів, транспортного та енергетичного секторів, що має відповідний вплив на рівень викидів шкідливих речовин та стан здоров’я населення.

 

Через нездатність національних урядів своєчасно реагувати на зміни клімату  ключовими акторами у цьому полі мають стати окремі населені пункти. Глобальні темпи урбанізації за все більш наявного великого ризику для життя малозабезпечених верств населення лише підкреслюють важливість активних дій на місцевому рівні, де і зосереджений значний потенціал ефективного реагування на зміни клімату.

 

Проєкція зростання міського населення — вже через 10 років половина людства житиме в містах. Джерело: http://siteresources.worldbank.org/INTUWM/Resources/340232-1205330656272/4768406-1291309208465/PartIII.pdf

 

 

 

Зважаючи на підвищений рівень уваги до тем зміни клімату та захисту навколишнього середовища, для органів місцевого самоврядування відкривається вікно можливостей для:

 

  1. Отримання фінансування для власних інфраструктурних проєктів;
  2. Набуття досвіду з розробки та імплементації кліматичної стратегії;
  3. Покращення рівня здоров’я та добробуту населення, що, у свою чергу, створить додаткові джерела надходження коштів для місцевого бюджету розвитку.

 

У цьому контексті актуальним видається ідентифікація конкретних ролей, які органи місцевого самоврядування можуть відігравати в процесі провадження екологічної політики. Звіт ОБСЄ “Міста та зміни клімату” перераховує 4 таких ролі:

 

  1. Місто як споживач;
  2. Місто як постачальник послуг;
  3. Місто як регулятор;
  4. Місто як координатор.

 

Далі детальніше розглянемо кожну з чотирьох ролей.  

 

 

Місто як споживач

 

⅔ виробленої енергії споживається в містах, які генерують приблизно 70% від загального світового об’єму парникових газів. Разом із транспортом та індивідуальним користуванням, виробництво електро- та теплової енергії складає приблизно 75% від всіх шкідливих викидів у промислових містах. Це одразу ж спрямовує фокус уваги саме на населені пункти як потенційні двигуни переходу на екологічно більш “чисті” джерела енергії. Перехід комунальних закладів на альтернативні джерела енерго- та теплопостачання, хоча й не надто суттєво змінить загальну картину викидів шкідливих речовин, проте а) слугуватиме потужним сигналом для приватних споживачів та б) може бути повністю профінансований коштом донорських програм. Окрім того, під час проведення модернізаційних робіт нагальною стане проблема актуалізації регуляторних норм — і саме місцева влада матиме достатньо інституційних повноважень для порушення цього питання на вищому законодавчому рівні. Така ініціатива лише б затвердила реноме відповідного органу місцевого самоврядування як активного учасника кліматичної політики.

 

Сонячні панелі на даху будівлі школи у Касселі. Кількість згенерованої електроенергії повністю покриває потреби комунального закладу. 

Джерело: https://www.hna.de/kassel/strom-von-daechern-stadt-kassel-startet-in-eine-neue-solar-aera-9565785.html

 

 

 

Місто як постачальник послуг

 

Результати багаторічного ігнорування необхідності оновлення інфраструктури місцевою владою особливо помітні в Україні останніми роками. Проте комунальні підприємства мають можливість відігравати роль локомотива в цій площині місцевої екологічної політики (для прикладу, актуальне для України оновлення теплових мереж призведе до суттєвого зростання рівня енерго- та теплоефективності). Безпосередніми сприятливими факторами тут виступає не стільки іміджева складова (місцева влада набуває додаткових бонусів в очах суспільства), скільки можливість знизити витрати на опалення та енергопостачання та збільшити об’єми надходжень до місцевих бюджетів розвитку. До того ж, подібні проєкти лише вітаються на інвестиційних майданчиках та європейських тендерах. Численні кредитні установи (Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку) надають кредити за привабливими ставками саме для реалізації подібних проєктів або ж повністю покривають фінансові витрати шляхом співпраці з іншими фондами. До того ж, згадані установи вже відмовились від фінансування проєктів на базі викопних джерел енергії.

 

Окремим пунктом необхідно відзначити важливість розбудови мережі громадського транспорту, який в ідеалі має стати рівноцінною заміною персональним автівкам. Очевидно, що це прямим чином має відношення до стратегічного планування розвитку міста, в якому пріоритет має надаватись не абсолютному збільшенню житлової площі, а розвитку інфраструктури біля вже наявних та запланованих житлових комплексів.

 

Гамбурзька влада викупила мережу теплопостачання міста та зобов’язалась повністю відмовитись від вугілля як джерела тепла до 2030-го року. Наразі частка вугілля в структурі теплопостачання становить прибл. 60%. 

Джерело: https://www.energate-messenger.de/news/195597/hamburgs-konzept-fuer-kohlefreie-fernwaerme

 

 

 

Місто як регулятор

 

Пасивну, але не менш ефективну роль в процесі імплементації екологічної політики місто може відігравати в регуляторній сфері. Звичайно, що для гарантії ефективності такої діяльності необхідним є загальний контекст транспарентності та відсутності т. зв. підкилимних домовленостей. Надання дозволів на будівництво енергоефективних споруд та дієвий контроль за належним виконанням екологічних норм має значний потенціал зменшення навантаження на навколишнє середовище. В цьому контексті особливо важливим є громадський контроль за стратегічним плануванням розвитку міста, науковий супровід подібних процесів та об’єктивна стратегічно-екологічна оцінка перспектив запланованого розвитку. Особливого успіху в цій сфері досягли багато міст розвинених країн, що відійшли від практики масштабної побудови житлових масивів та зосередились на плануванні та ролі громадського простору та інфраструктурних об’єктів в житті міста.

 

Проект Big Dig у Бостоні. Перетворення однієї з центральних транспортних артерій на громадський простір. 

Джерело: https://www.researchgate.net/figure/Bostons-Big-Dig-which-provided-Boston-with-a-new-highway-system-that-has-made-zipping_fig1_328108697

 

 

 

Місто як координатор

 

Здатність населеного пункту виступати місцем проведення кліматичних, екологічних та наукових конференцій поряд із рівнем транспортної сполученості з іншими містами є одним з найважливіших факторів високої екологічної ефективності  (ecological performance). Місто, що виступає як центр не лише продукування, а й обміну науковими розробками, здатне залучити на свою арену значну кількість інвесторів та гравців, що впроваджують передові технології. Міський медійний простір лише сприятиме швидкому розповсюдженню інформації та у разі грамотної організації формуватиме базу для наступних і ще більш амбітних зібрань.

 

У минулому центр промислового виробництва, польське місто Катовіце прийняло 2018-го року головну кліматичну подію року — Конференцію сторін-підписантів Рамкової конвенції ООН з питань зміни клімату (UNFCCC).

Джерело: https://time.com/5473167/climate-change-katowice-poland-conference/

 

 

 

Окрім того, міста відзначаються вищим рівнем мобільності у сфері транснаціонального співробітництва. Арени міжміської кооперації значно більш відкриті для нових акторів, ніж міжурядові організації. Участь міст в таких транснаціональних організаціях несе з собою можливість розбудови контактів, проведення спільних конференцій та утвердження іміджу власного населеного пункту як стартового майданчика для імплементації кліматичних ініціатив. Як для приватного сектору, так і для представників наукових кіл набагато більш перспективною вбачається співпраця з міською владою саме через відсутність такої значної кількості інституційних бар’єрів, як це буває у випадку провадження великих проєктів у кооперації з національними урядами та/або великими державними підприємствами.

 

Рекомендації щодо активізації місцевої кліматичної політики

 

1. Одним з двигунів прогресу є обмін інформацією та знанням. Участь навіть невеликих міських делегацій у форумах, присвяченим дотичним до сфери сталого розвитку темам дає потужний імпульс в ході планування та імплементації кліматичної політики. Сучасні інформаційно-комунікаційні технології дозволяють набувати знання та знаходити нові мережі контактів без обов’язкової присутності безпосередньо на місці. Правильна стратегія презентації можливостей та запрошення до співпраці — одна з запорук уваги ключових стейкхолдерів до громади, її головних проблем та завдань. Наприклад, на сайті Асоціації енергоефективних міст України можна завжди знайти посилання на актуальні конференції та вебінари. Приєднання до транслокальних об’єднань міст та громад (як от, Угода мерів) чи кооперація з мережею С40 надає суттєвий бонус до вихідних позицій, а комунікація з місцевими науковими установами та громадськими організаціями надає доступ до додаткових фінансових та людських ресурсів в ході імплементації політики.

 

2. Підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС значно інтенсифікувала міжнародну співпрацю у багатьох сферах. З огляду на нещодавно прийнятий Європейським Союзом “Зелений курс”, питання захисту довкілля набувають першочергової важливості. Задля гарантії досягнення амбітних цілей нової стратегії, європейськими урядами організовуються нові програми технічної допомоги для фінансування інфраструктурних проєктів (як кредитного на пільгових умовах, так і безповоротного) та масштабні інвестиційно-інноваційні платформи. Один лише інформаційний запит на предмет доступних та актуальних для відповідної місцевості програм та подальша константна комунікація з персональним європейським координатором може затвердити реноме громади як ініціативного територіального утворення та надійного партнера у сфері кліматичної політики. Не варто недооцінювати й вітчизняні наукові установи, що можуть виконати якісний попередній аналіз ситуації та виокремити потенційно вигідні сфери для реалізації проєктів.

 

3. Комунікація та відкриті дані як стартовий майданчик. Повна та своєчасна інформація щодо кліматично релевантних даних (чи то рівень енергоефективності будівель, чи то стан та технічні показники комунального транспорту та ін.) допоможуть в процесі ідентифікації проблем, яким можна надати найвищий пріоритет під час відбору напрямів  пілотних проєктів. Своєчасне висвітлення ходу проєкту, інтерактив та відкритість лише спонукатимуть як стейкхолдерів, так і громадськість до продуктивної співпраці в майбутньому.

 

Децентралізація є створює нові можливості для розширення міжнародних контактів на субнаціональному рівні, залучення інвестиційних коштів заради імплементації масштабних проєктів та інтенсифікації обміну знанням та інформацією на місцевому рівні. В українському контексті головними проблемами є відносна закритість органів державної влади та місцевого самоврядування, наявна бюрократична структура та пов’язаний з цим повільний процес розв’язання проблем, не кажучи вже про недостатньо транспарентні відносини у фінансово-бюджетній сфері. Проте саме імплементація пілотних проєктів у співробітництві з міжнародними партнерами та представниками громадського середовища слугує позитивним сигналом іншим стейкхолдерам і формує базу для успішної діяльності в майбутньому. До того ж, саме міста можуть адаптувати загальнонаціональну стратегію адаптації до зміни клімату з урахуванням місцевих особливостей та ідентифікувати специфічні для відповідної місцевості проблеми, що потребують нагального вирішення і можуть слугувати маркером активної та амбітної кліматичної політики.

Дата публікації: 25.02.2020