Мамо, я вирушила в експедицію! І сьогодні ми знов побачимо дельфінів!


4 година ранку. Ненависний писк будильника. Очі не відкриваються. Ненавиджу весь білий світ і качку, що не припиняється останні три доби. Перемагаючи себе, відриваю голову від спальника і негайно ж вдаряюся головою об стелю крихітної каюти. Одночасно хочеться спати, плакати, вилаятися в голос, кави внутрішньовенно і на ручки. Судячи з тяжких зітхань, що доносяться з інших спальних закутків яхти, щось схоже відчуває кожен із нас. Ми – учасники судового лінійно-трансектного огляду китоподібних північно-західної частини Чорного моря. У нас немає часу на довгі рефлексії і жалість до себе – якомога раніше потрібно дійти на яхті до точки початку обліку і пройти якомога більшу відстань за світловий день. Ретельно підраховуючи кожного дельфіна, якого ми зустрінемо по дорозі. 

 

Тому я знову подумки натягаю на себе костюм Капітана Марвел (добре, що він невидимий і мій довжелезний плащ не заважатиме іншим учасникам обліку), і стаю до роботи. 

 

Колись, на зібранні анонімних любителів дельфінів, я з гордістю скажу: всім привіт, мене звати Юля Іванчикова, і в 2019 році мені пощастило взяти участь в експедиції з моніторингу китоподібних в північно-західній частині Чорного моря. 

 

А якщо серйозно, це був дійсно вражаючий досвід, про який хочеться розповісти всім. 

 

Розкажи детальніше про себе?

 

Я народилась в Сімферополі. Дуже люблю море і плавати. Обожнюю рідну природу Криму. Цілком природно, що після школи вирішила стати екологом і вступила до Києво-Могилянської академії на цю спеціальність. Переламний в моєму житті момент відбувся під час польової практики в Карадазькому природному заповіднику. Я випадково потрапила в моніторинговий виїзд на катері в акваторію заповідника і ми зустріли групу афалін прямо в морі. Мене вразило, наскільки вільні ці тварини в своєму природному середовищі. Вони з цікавістю і грайливістю оточили катер, плавали з ним наввипередки, грали один з одним і навіть ніби пробували комунікувати з нами. Поведінка вільних дельфінів, цих красивих, сильних, могутніх звірів, вражаюче відрізнялася від того, що я бачила до того в дельфінаріях. У мене розвіялися будь які сумніви, що в дельфінаріях дельфінам так само погано, як і людям у в’язницях. Також я зрозуміла, що моя дипломна робота може бути присвячена виключно вивченню цих величних ссавців. Так і сталося. 

Чи ти вперше потрапила в наукову експедицію в рамках міжнародного проекту, що досліджує здоров’я Чорного моря?

 

Досвід подібних обліків у мене вже був – в 2016-17 роках я брала участь в менш тривалих обліках (декілька днів кожен) в рамках проекту за підтримки ACCOBAMS – міжнародній організації, що займається збереженням китоподібних в Чорному та Середземному морях. Методика була та сама – метод лінійно-трансектного обліку. Він загальновідомий і використовується для дослідження чисельності китоподібних у всьому світі. Територіально – акваторія острова Джарилгач. 

 

Якою була мета цьогорічної експедиції, чи вдалося її досягти?

 

Мета експедиції цього року – оцінка чисельності китоподібних всього українського сектору північно-західної частини Чорного моря. Лінійно-трансектний облік дозволяє за кількістю дельфінів, яких ми зустрічаємо під час дослідження, вираховувати і оцінити кількість китоподібних в акваторії. Звісно, це математичні моделі, з певними припущеннями, але доволі точні. Цього року нам вдалося досягти поставленої мети – ми з’ясували, що, за попередніми оцінками, чисельність тварин була близько 1000 особин кожного з трьох видів китоподібних у досліджуваній акваторії. Такі дослідження потрібно проводити щорічно для того, щоб відслідковувати динаміку чисельності та стан популяцій китоподібних. 

Яким чином відбувається облік?

Китоподібні – це ссавці, у них такі самі легені, як у нас із вами. Їм потрібно постійно підніматися на поверхню аби набрати повітря. Тому зустрічі китоподібних на поверхні моря можна реєструвати з судна. Спостерігачі знаходяться на судні і рухаються по заздалегідь розрахованому жорсткому маршруту – трансектах. Трансекти розраховуються по методиці, відштовхуючись від берегової лінії та глибини моря.

 

Тривалість експедиції?

Облік цього року тривав 7 днів і 1 день була перерва. Через зміну погодних умов вдалося  виконати близько двох третин запланованого маршруту.

 

З якими складнощами зустрічаються учасники експедиції?

 

Найбільше складнощів пов’язані з плануванням експедиції – чим триваліша експедиція, тим більшого бюджету вона потребує. Чим більше фінансування – тим раніше і ретельніше потрібно все розпланувати, а погоді начхати на наші амбіційні плани. Через шторм ми почали облік на день пізніше. Довелося затриматись у Вилковому, де прикордонники не давали дозволу на вихід у відкрите море через шторм. Також через ураган довелося завершити облік раніше. 

 

Фізично виснажливо спостерігати за китоподібними майже весь світловий день під палючим сонцем, в тумані, або в штормі під дощем.

 

Скільки людей в експедиції? Як призначається роль кожному?  І яка власне роль була у тебе?

 

Кількість учасників лімітується вимогами методу дослідження. В лінійно-трансектному обліку беруть участь одночасно троє – два спостерігача та людина, яка фіксує дані у протоколі. Зміна груп відбувається кожні півгодини, щоб зберегти свіжість погляду – інакше через кілька годин напруженого вдивляння у горизонт дельфіни починають стрибати перед очима прямо в повітрі. Кожен учасник обліку має бути універсальним солдатом – мати досвід візуальних спостережень за китоподібними і вміти оперативно і розбірливо вносити дані до протоколу. 

 

Окрім обліку є ще й організаційна робота (приготування їжі, прибирання). Також на судні були капітан та його заступник, які підміняли один одного. Робота капітана не зупиняється навіть вночі, коли яхта стоїть на якорі – вони мають чергувати.

 

Вкрай важливі навички командної роботи – інакше витримати динамічний ритм експедиції та постійну зміну обстановки просто неможливо.

 

Найбільше успіх експедиції залежить від погодних умов – під час високої хвилі проводити обліки неможливо. Навіть якщо намагатися проводити облік, він не буде достовірним. 

 

В нашій експедиції приймали участь вісім людей – три дівчини і п’ять чоловіків, з яких двоє це капітан і помічник капітана. При цьому ролі керівника експедиції і керівника обліку обіймали саме дівчата – Каріна Вішнякова та Олена Гладіліна. Вважаю, що вони відмінно впорались зі своїми задачами і захоплююся ними обома як вченими та особистостями. 

 

Проте не секрет, що в науковому середовищі дискримінація жінок є, і вона потужна. Найяскравіше це помітно, наприклад, по кількості докторів біологічних наук. Кандидатів та кандидаток біологічних наук приблизно однакова кількість, дівчат може навіть більше. Докторок біологічних наук одиниці, і, зазвичай, їм потрібно прикласти набагато більше зусиль для цього, мати публікації мало не в Nature та ще й довести, що вони дійсно гідні цього звання. Маю надію, що з кожним поколінням вчених докторок наук ставатиме дедалі більше, аж до балансу в 50%!

 

Як стати учасником експедиції?

Чи потрібно мати відповідну освіту чи може потрапити волонтер з палаючими очима?

 

Відбір дуже індивідуальний, бо перевага надається людям з досвідом. Чим більше досвіду спостереження за дельфінами, тим більше ймовірність того, що облік буде достовірним.

 

Відкривається конкурс?

 

В Україні людей, які професійно займаються вивченням китоподібних в природному середовищі, можна порахувати по пальцях. Більшість з експертів в тому чи іншому вигляді зайняті в обліку. Поки що конкурс на участь в експедиції не відкривався. В майбутньому розглядаємо можливість залучення волонтерів і допомогу з боку так званої “громадянської науки” – вейлвотчерів.

 

Розкажи про свою роль? 

 

Зважаючи на те, що я була наймолодшою на судні, я сама собі визначила роль юнги і намагалася всім допомагати, але на рівні з усіма іншими членами експедиції приймала участь в обліку і чергуванні.

 

Як організовано побут в експедиції?

 

Ми знаходилися на яхті тиждень, майже у кожного з нас було своє спальне місце – якійсь закуток каюти, всі особисті речі були зібрані в одному місці і не в самому зручному доступі. Через те, що весь час ми, по суті, проводили разом, виникало психологічне напруження. Допомагали тімбілдінги по вечорах над картою і плануванням маршруту на наступний день, та усвідомлення нашої єдиної загальної мети, що об’єднала нас усіх в один час в одному місці. Я дуже задоволена тим, що ми були захоплені однією ідеєю і, мені здається, це нам дуже допомогло провести всю експедицію максимально продуктивно.

 

Враження від споглядання. Наскільки близько можуть бути китоподібні? 

Інколи групи дельфінів самі приходять до нас, супроводжують яхту, граються в плаванні наввипередки між собою і з судном. Здається, що можна простягнути руку і погладити блискучий мокрий бік. Інші групи віддаляються при зустрічі з судном – ми реєструємо зустріч на відстані 800 – 1500 м.

Вчені говорять, що чисельність дельфінів різко зменшилася в 60- роках ХХ століття, а що зараз нам говорять ці цифри? Близько 3000 дельфінів – це мало чи багато?

 

Добре, що ми взагалі зустрічаємо дельфінів в нашому регіоні, але ця кількість могла бути значно більшою. 

Точно не визначити, адже раніше такі масштабні обліки в Україні системно, з року в рік, не проводились, тому немає з чим порівнювати.

 

Які основні причини загибелі дельфінів? Чому дельфіни роблять самогубства?

 

Насправді, жодна тварина не вчиняє свідоме самогубство. Дельфіни ніколи не викидаються на берег за своєю волею. У них можуть розвиватися різні хвороби, вірусні чи паразитичні, які вражають слуховий апарат і через це втрачається можливість сонара правильно вимірювати ехолокаційно відстань до берега або правильно розрізняти піщані підводні ґрунти. Дезорієнтовані тварини потрапляють на берег, звідки вже не можуть вибратись і гинуть від тиску власної маси тіла на внутрішні органи.

 

В Україні, зазвичай, дельфіни потрапляють на берег вже мертвими. Найбільші чинники загибелі дельфінів – браконьєрство і хвороби. Існують так звані фантомні сітки – які рибалки-браконьєри кидають на дні, і потім ніколи не дістають. Дельфіни заплутуються в них і гинуть від задушення. Також можуть виникати епідемії хвороб – епізоотії, остання велика була у 2017 році в акваторії Болгарії.

 

Наша група зараз максимально збирає всі дані про викиди дельфінів. Реєструємо координати, досліджуємо, робимо розтин, намагаємося встановити причини смерті. Якщо дельфін з відрізаними плавниками, це значить, що його вирізали з браконьєрської сітки. Це важливо знати для того, щоб розуміти яким чином правильно організовувати охорону китоподібних в Чорному морі.

 

Фото: Олена Гладіліна

 

 

 

Які засоби використовуються для охорони китоподібних? 

 

Намагаємося боротися з браконьєрством шляхом інформування громадськості. У світовій практиці зараз використовуються пінгери чи відлякувачі – датчики, на які записані звуки косаток і менші китоподібні їх зазвичай бояться. Ці датчики можна встановлювати на сітки і китоподібні перестануть в них потрапляти. Зараз намагаємося запустити пілотний проект по використанню пінгерів в Україні.

 

А як щодо засмічення морів? Наскільки забруднене Чорне море? Чому дельфіни є одним із 11 показників здоров’я Чорного моря (відповідно до Директиви ЄС про морську стратегію)?

 

Дельфіни – верхівка трофічної піраміди, вони живляться рибою і чим менше риби в Чорному морі, тим менше буде дельфінів. Кількість риби залежить від антропогенного навантаження – забруднення води і перевилову. Тому кількість дельфінів також є одним із показників здоров’я моря.

 

Які плани на майбутнє? У тебе, проекту, дельфінів на виживання?

 

Дуже круто що в Україні почалися більш системно проводити обліки китоподібних і ми плануємо продовжувати їх щорічно – аби відстежити динаміку, потрібен системний моніторинг.

 

Україна підписала директиву ЄС про морську стратегію в 2016 році, тобто, взяла на себе зобов’язання, і буде її виконувати. Ми плануємо проводити щорічні обліки, але, можливо, будуть коригуватися строки – на серпень, вересень.

 

Власне, твої плани?

 

Я би хотіла брати участь і в наступних експедиціях. Сподіваюсь, що наступного року я візьму участь в обліку вже в якості аспіранта, і дані з обліків стануть частиною моєї наступної наукової роботи.

 

Інтерв’ю проведено в рамках проекту «Жінки в екології».

 

Журналістка: Анна Супрун

 

Редакторка: Олександра Азархіна

 

Авторка ілюстрацій: Тетяна Дубовик

Дата публікації: 18.07.2019